Давайте разом зануримося в роздуми над досить цікавою темою. Можливо, ви вже знайомі з медитацією та глибоким розслабленням. Або ж, навпаки, вам важко заснути, відпустити напругу, і у вашій голові безперервно крутяться різні думки, які, хоч і не завжди негативні, але точно не дають вам спокою. Чи траплялося з вами таке? Що ж це таке? Як з цим впоратися, чи потрібно взагалі боротися, чи можна зупинити цей потік думок, і чи можливо навіть отримати з нього користь?

Походження

Наша психіка та внутрішній світ новонародженої дитини — це чистий аркуш. Поступово на нього накладаються відбитки виховання, соціальних норм, думки оточуючих, школи, друзів, батьків. Таким чином виникає наш світогляд. Картина світу, народжена зовнішніми факторами, обдумана мозком і пропущена через внутрішню свідомість, створює наше життя та суб’єктивну реальність.

Мисленнєвий процес продовжує формувати нашу картину світу протягом усього життя, не змінюючись і не зупиняючись. Окрім картини світу, думки людини створюють образ її самої у власній свідомості. Фоновий мисленнєвий процес протікає у вигляді розумового діалогу та сковує нас, утримуючи в рамках сформованих уявлень.

І ось уже доросла людина намагається впливати на своє оточення, змінювати своє життя та інших людей, а нічого не виходить. «Як же так?» — журиться вона і не розуміє — «ну що я роблю неправильно, за що мені це, чому так?» А виною всьому наші установки, створені та зафіксовані рамками та шаблонами наших внутрішніх діалогів.

Поняття «Внутрішній діалог»

Поняття внутрішнього діалогу в психології згадується досить часто і з давніх-давен. Це внутрішнє спілкування людини самої з собою на рівні розуму, воно не припиняється, хіба що тільки уві сні або під час зміни стану свідомості. Так от, часто людина сама не усвідомлює, що в її голові постійно крутиться безліч думок, дуже часто не пов’язаних між собою. Кожна з них, як за хвіст, чіпляється за «шматочок» щойно минулої, наступна за нею, і так нескінченною низкою. А через те, що розум кожної людини влаштований по-різному, то і думки він приймає, обробляє, аналізує та видає припущення дуже індивідуально, але здебільшого не мають приводу та підстав до самої людини, а концентруються на минулому, майбутньому або питаннях, які зазвичай у даний момент людини не стосуються. Все це дуже енергозатратно для самої людини, створює безліч ілюзій і проекцій, ролей та образів, з яких вибратися і визначитися дуже проблематично.

На цю тему є багато різних теорій і припущень, наприклад…

Е. Берн¹ — творець теорії трансактного аналізу², пояснював внутрішній діалог нескінченним спілкуванням різних станів, у яких перебуває наше его. Це стан дитини, стан батька та стан дорослого. Три ці моделі постійно спілкуються між собою, часто суперечачи одна одній.

Ця теорія тісно перегукується з психоаналізом, де, як відомо, Фрейд виділяв три структури людської психіки: «ВОНО» (або «лібідо³»), «Я» (або «ЕГО») і «НАД-Я» (або «СУПЕР-ЕГО»).

На підсвідомому — неусвідомленому рівні ці структури перебувають у стані конфлікту. Цьому є просте пояснення. «ВОНО» підпорядковується принципам задоволення та щастя — що є головною метою в житті людини, «НАД-Я», навпаки, є свого роду цензором, це совість, носій моральних і моральних стандартів. «Я» намагається встановити рівновагу між тягою до задоволень та моральними нормами. Якщо на догоду «лібідо», але на противагу «СУПЕР-ЕГО», «Я» робить певний вчинок або приймає рішення, то відчуває докори сумління та почуття провини. Окрім цих двох структур, над нашим «я» тяжіє ще думка суспільства зі своїми вимогами, соціальними нормами та устоями, над якими ще стоїть система, що просуває свої інтереси.

У гештальтпсихології⁴, наприклад, прийом внутрішнього діалогу часто використовується в терапевтичних цілях. Коли в людини виникає проблемна ситуація, з якою вона звертається до фахівця, який практикує гештальт-терапію, той пропонує їй ініціювати усвідомлено внутрішній діалог. Метою такого діалогу є розумове логічне завершення ситуації, що виникла в минулому, не закінченої та викликає проблемні наслідки в сьогоденні. Тут уже йдеться про осмислений діалог, до якого не так просто підійти.

Одна справа, коли ми усвідомлено починаємо думати та обмірковувати майбутні плани, шукати можливі рішення проблем, що виникають. І зовсім інша, коли починається нескінченна рефлексія — внутрішня оцінка та копання у власних почуттях і відчуттях, переживання знову і знову подій, які залишилися в минулому, звинувачення чи самобичування за ті чи інші вчинки свого власного я. А як ви використовуєте власний розум?

Внутрішній діалог в езотериці

В езотеричній темі поняття внутрішнього діалогу стало широко застосовуватися після висвітлення його Карлосом Кастанедою⁵ у своїх книгах. Згідно з його вченням, внутрішній діалог геть-чисто позбавляє мозок гнучкості та відкритості. Він фіксує певне сприйняття світу, яке повторюється знову і знову, стверджуване нескінченним внутрішнім діалогом.

Особливі істоти — літуни⁶ (егрегоріальні сутності) через внутрішній діалог вселяють людям властивість сприймати світ через жадібність, жалість, нудьгу, зневіру, заздрість та інші негативні якості. А самі літуни в цей час «викачують» з нас енергію, залишаючи лише саму малість, якої вистачає тільки на те, щоб бути зацикленим на своєму его та нескінченно рефлексувати.

Людина не усвідомлює, що думки, які виникають у процесі внутрішнього діалогу, — це «підступи» літунів, а вважає, що це її власні роздуми. Таким чином постійно втрачає енергію та живе абсолютно обмеженим життям, сприймаючи світ в однобічній площині.

Якщо зупинити внутрішній діалог, то можна позбутися атак літунів. Це призведе до усвідомленості та відкритості, світогляд зміниться, світ засяє безліччю нових вогнів, про які раніше не доводилося навіть мріяти.

Все, що нас оточує — це не є об’єктивна реальність, це є наше сприйняття світу, народжене нескінченним діалогом із самим собою про себе та про світ. І цей діалог завжди однаковий. І до тих пір, поки він не зміниться, нічого не зміниться і в житті. Кастанеда вважає, що якщо не зупинити внутрішній діалог, нічого не зможе людина змінити ні в самій собі, ні у своїй картині світу.

Ознаки та наслідки внутрішнього діалогу:

• Неможливість зосередитися;
• розумовий шум у голові;
• безперервна рефлексія;
• стан перманентного стресу;
• суперечливість свідомості;
• невміння приймати рішення;
• безпричинна тривожність;
• недовірливість, навіюваність;
• безсоння;
• затиснутість у фізичному та психічному плані;
• однобоке плоске сприйняття світу;
• обмеженість мислення;
• сонливість;
• складність у практиці медитації;
• неможливість контролювати власні думки;
• проживання життя на «автопілоті», не усвідомлюючи себе в поточному моменті;
• агресія, почуття провини.

І повірте, це ще не повний список. А тепер ви готові усвідомити, прокинутися, стати мирним воїном (для шанувальників Кастанеди), чи готові ви до зупинки внутрішнього діалогу, щоб почути свою суть? Ніхто не обіцяє легкого шляху, але це того варте, повірте.

Способи зупинки внутрішнього діалогу

Є багато технік для досягнення внутрішньої тиші, безмовності, очищення, катарсису⁷, інсайту. Давайте розглянемо деякі з них. Вони поділяються на психічні та фізичні. Перша група методів належить до психічних.

Зупинка внутрішньою силою

Ці методи підійдуть людям із розвиненою уявою, умінням візуалізувати та хоча б трохи контролювати власні думки.

ВІДТВОРЕННЯ ДУМКОФОРМИ⁸

Найкраще практикувати цей метод на самоті та в спокої, ідеально перед сном. Максимально розслабтеся, починаючи від кінчиків пальців ніг до верхівки. Візуалізуйте будь-яку думкоформу, це може бути обертова куля, сфера, вогненний куб, конус, що світиться. Зосередьтеся повністю на цьому поданні, утримуйте його у своїй свідомості, не допускайте перемикання уваги та сторонніх думок.

РАХУНОК (ЛІЧБА)

Цей простий на перший погляд спосіб можна практикувати в будь-який час, тільки за умови, що вас нічого не відволікає і не заважає вам. Починайте рахувати від тисячі у зворотному порядку. Рахуйте стільки, скільки зможете, думаючи при цьому тільки про числа.

РОЗУМОВИЙ НАКАЗ (ПОВНЕ ВНУТРІШНЄ МОВЧАННЯ)

Просто накажіть собі не реагувати, замовкнути — не «плодити» думки, не чіплятися за них. Використовуючи свою силу волі, «відловлюйте» думки. Як тільки у вашому внутрішньому полі зору з’являється думка, відразу віддавайте собі наказ, на зразок «Стоп», «Зупинити думки», «Відмінити думки»

СТАЛКІНГ⁹

Це відстеження власних думок, почуттів, реакцій, відчуттів із метою здобути повний контроль над собою.

СПОГЛЯДАННЯ УМА (РОЗУМОВЕ СПОГЛЯДАННЯ)

Відтворення за допомогою уяви у своїй свідомості розумових образів існуючих або неіснуючих місць, країн, природних явищ, розглядання та зосередженість на них.

Фізичні практики:

СПОГЛЯДАННЯ

На відміну від вольових методів, у цій практиці використовується повне «відпущення» думок. Виберіть об’єкт споглядання, це може бути морська гладь, природні красоти, багаття, водоспад, зоряне небо. Просто дивіться та відпустіть свої думки, не намагайтеся їх контролювати чи зупиняти, нехай вони течуть вільно, просто розслабтеся та насолоджуйтеся спогляданням. В один прекрасний момент ви відчуєте, що думок просто немає, вся ваша сутність заповнена естетичною красою. Практикуйте цей метод частіше, і, крім зупинки внутрішнього діалогу, ви отримаєте задоволення та спокій.

ФІЗИЧНІ ДІЇ

Якщо вольовими методами не вдається перемогти нав’язливий розумовий шум, можна використовувати виснажливу працю, спорт, прибирання. Ваше тіло буде виснажене втомою, а думки будуть кружляти тільки в області можливості відпочинку та розслаблення. Це можуть бути заняття силовими видами спорту, боротьба, ходьба, біг, плавання.

МЕДИТАЦІЯ ТА ЙОГА

Класичні методи зупинки не тільки внутрішнього діалогу. Однак вони вимагають системного підходу та несуть ще масу інших позитивних ефектів.

ТЕНСЕГРИТІ¹⁰

Спеціальні вправи, які описує Кастанеда у своїй книзі «Магічні паси шаманів стародавньої Мексики».

СЕНСОРНА ДЕПРИВАЦІЯ¹¹

Безпрограшний варіант. Це «відключення» одного або декількох, а в ідеалі всіх органів чуття. Досягти цього можна шляхом ліквідації впливу зовнішніх факторів. Є спеціальні камери сенсорної депривації. Умови сенсорної депривації в камері — це повна темрява та тиша — таким чином ліквідується вплив на органи слуху та зору. Людина поміщається в ємність, яка наповнена солоною водою, що створює невагомість завдяки своїй щільності. Температура води дорівнює температурі тіла — так ліквідується термочутливість. Але тільки зловживати цим не можна, в короткі часові проміжки мозок буквально прочищається, внутрішній діалог зупиняється, свідомість реконструюється, настає повне розслаблення та релаксація. При тривалому перебуванні в камері сенсорної депривації ефект може бути протилежним: виникають галюцинації, депресії, неадекватна поведінка. Камеру сенсорної депривації можна частково відтворити вдома у власній ванні. Наповнити її водою 36-37 градусів, щоб перебування в ній не відчувалося тілом, для вух використовувати беруші, погасити світло. Розслабтеся та полежіть у такій ванні 10-15 хвилин.

САМОТНІСТЬ АБО РЕТРИТ¹²

Це найпростіший і дієвий метод, але не такий швидкий за ефектом, як хотілося б, але дуже дієвий.

Вдалої вам зупинки внутрішнього діалогу, набуття контролю над власними думками та легкого досягнення радості та щастя!

ПРИМІТКИ

1. Ерік Леннард Берн — американський психолог і психіатр. Відомий, перш за все, як розробник транзакційного аналізу. Під час вивчення психоаналізу, Берн зосередив свою увагу на «транзакціях», які лежать в основі міжособистісних відносин. Деякі види транзакцій, які мають у собі приховану мету, він назвав іграми. ↩︎
2. Транзактний (транзакційний, трансактний) аналіз — це психологічний підхід, який аналізує моделі спілкування та его-станів людей, залучених у конфлікт ↩︎
3. Лібідо — сексуальна енергія, кількість якої пов’язана зі стадією статевого розвитку, роботою діенцефального відділу мозку і залоз внутрішньої секреції, спадковістю та індивідуальним досвідом. Термін походить з психоаналітичної теорії Фройда, в якій лібідо було одним з ключових понять. ↩︎
4. Гештальтпсихологія — напрям у психології, в якому за основний пояснювальний принцип узято цілісне поєднання елементів психічного життя, яке не може бути зведене до суми окремих складових — ґештальтів ↩︎
5. Карлос Кастанеда — американець перуанського походження, антрополог і письменник, етнограф, мислитель езотеричної орієнтації, містик, автор 12 книг-бестселерів, присвячених шаманізму древнього індіанського народу тольтеків і викладу незвичного для західної людини світогляду. Засновник та керівник власної групи учнів. ↩︎
6. «Літуни» — згідно з книгами Карлоса Кастанеди, це хижі сутності, які керують людством, використовуючи внутрішній діалог людей. Вони харчуються свідомістю людей, нав’язуючи їм свої думки та емоції. ↩︎
7. Катарсис — моральне очищення, піднесення душі через мистецтво, що виникає в процесі співпереживання та співчуття. Поняття виникло в античності, його вживали у філософії, медицині, естетиці й через свою поліфункціональність воно набуло чимало тлумачень. ↩︎
8. Думкоформи — це ментальні образи, які ми створюємо за допомогою нашої уяви та мислення. Вони можуть бути візуальними, слуховими, тактильними або будь-якими іншими сенсорними відчуттями. ↩︎
9. Сталкінг — небажане переслідування когось, нав’язування себе комусь, домагання, психічний тиск. ↩︎
10. Тенсегриті — згідно з вченням Карлоса Кастанеди, це система фізичних вправ, які були передані йому магами стародавньої Мексики. Вони спрямовані на перерозподіл енергії в тілі, звільнення від застійних явищ і відновлення природного потоку життєвої сили. ↩︎
11. Сенсорна депривація — часткове або повне позбавлення зовнішнього впливу на одне або більше органів чуття.. ↩︎
12. Ретрит — період особистого чи групового усамітнення для духовної чи психологічної роботи над собою ↩︎